Одна з ключових проблем України в плані енергонезалежності та енергобезпеки - це розбалансована ситуація із видобутком і споживанням газу. Річ у тім, що - з одного боку - через корупціогенність газовидобувної галузі в Україні (згадаймо лише історію з Едуардом Ставицьким, РосУкрЕнерго та іншими "прокладками") та, водночас, фактичну відсутність притомної, дієвої державної стратегії , плани по стрімкому нарощуванню видобутку газу наразі пробуксовують. З іншого боку, скорочення споживання газу начебто відбувається, і воно помітне, однак - схоже - без серйозної програми енергоефективних заходів по всіх країні воно швидко досягне своєї "стелі".

Українські політики одностайні: необхідно вичистити галузь газовидобутку від будь-яких непрозорих схем, активізувати реалізацію стратегії ефективного збільшення видобутку вітчизняного газу та - з іншого боку - скорочувати споживання. Однак констатувати проблему - значно простіше, аніж її вирішити. Особливо - коли йдеться про можливості мільярдних заробітків...

За таких обставин, коли бажаного паритету досягти настільки складно, Україна приречена купувати газ за кордоном (і це вже дійсно прорив, що не безпосередньо у агресора - Російської Федерації - а через "західний шлях"). Більше того - ні для кого вже не секрет, що уряд буде приречений підвищувати ціну на газ для населення, підприємств та ТКЕ. А отже - і вартість тепла, зокрема і для населення, також зростатиме, адже у вартості виробництва тепла вартість газу займає левову частку.
При цьому, споживач, фактично, позбавлений можливості впливати на вартість тепла. Звісно, можна зайняти активну позицію при формуванні тарифів, добиваючись їх зниження. Але з об'єктивних причин, а саме значного відсотку вартості газу в структурі тарифу, навряд чи це принесе бажані плоди.
Вихід - один: добиватися зниження споживання тепла. А - як показує практика - провівши енергоефективні заходи в будинках, можна досягти 50% економії. Тож давайте зосередимося надалі на питаннях обліку тепла (адже контролювати споживання без знання про його обсяги - неможливо) та реальних кейсах енергоефективності.

Україна - чи не єдина країна Європи, у якій відсутній повний комерційний облік комунальних послуг. Відповідно, точно сказати, скільки енергоносіїв ми споживаємо, скільки втрачаємо через зношену інфраструктуру - не зможе ніхто. Тільки чітке розуміння фактичних обсягів споживання кожною категорією споживачів та втрат мотивуватиме громадян термомодернізувати будинки, постачальників – ремонтувати старі мережі, потенційних інвесторів та державу - вкладати кошти.

Нагадаємо, яким чином формуються рахунки споживачів за тепло за різних варіантів забезпечення обліком.

Донедавна встановлення будинкових лічильників тепла та води було закладене у структурі тарифу та затверджене інвестиційними програмами підприємств. Не залежно від того, мали співвласники такі лічильники, чи ні, вони все одно сплачували витрати на їх придбання і встановлення у складі тарифу. Витрати на лічильник не були виділені у платіжці окремим рядком, отже, споживач не розумів, хто, як і коли повинен займатися встановленням лічильника, його заміною чи обслуговуванням. І навіть добросовісна оплата цих витрат не давала гарантії, що зібрані кошти теплопостачальник витратить саме на лічильники у вашому будинку. За них можна можна було встановити лічильник у сусідньому будинку. Ті, хто не хотіли «чекати в черзі» на загальнобудинковий лічильник, встановили його самостійно за власні кошти через ОСББ. Незважаючи на те, що продовжували сплачувати кошти на облік у тарифі на централізоване опалення.

Важливо зрозуміти, що за своєю природою (до того ж, при системі тарифоутворення "витрати+", яка стимулює завищувати витратну частину) організації теплопостачання не можуть бути зацікавлені у повному обліку. Адже на споживачів без обліку можна перекладати втрати тепла у тепломережах. А ремонт і модернізація мереж – це основне завдання їхніх власників - органів місцевої влади.

Тому, незважаючи на зусилля та контроль з боку національного регулятора, 100% запланованого до кінця 2017-го року обліку води і тепла досягнуто не було, а з прийняттям нового законодавства витрати на лічильники були виключено зі складу тарифу на опалення.

22 червня 2017 року було прийнято Закон України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання". Основна ідея закону полягає у тому, що тепло, яке входить до будинку і розподіляється між житловими і нежитловими приміщеннями, у місцях загального користування – повинне оплачуватися.

Передбачалося, що до серпня 2018 року кожен будинок в Україні повинен бути забезпечений обліком тепла (мова іде про будинковий лічильник). Якщо ж оператори мереж не встигнуть цього зробити, то сплатять державі штраф.

Проте, пройшов майже рік, а закон і досі не «запрацював». Кількість будинкових приладів обліку по країні збільшилася лише на 10%, і це відбулося завдяки виконанню теплопостачальниками своїх минулорічних зобов'язань з інвестпрограм.

7 червня 2018 року було прийнято зміни до закону, які відтермінували дату введення штрафних санкцій аж до 1 серпня 2020 року. Причина - уряд не встиг вчасно прийняти підзаконну базу, яка би дозволила запровадити новий алгоритм забезпечення обліком споживачів.

Що робити зараз?

По-перше, співвласники можуть встановити будинкові прилади обліку тепла і води самостійно. Для цього - на власний розсуд обрати підрядну організацію та домовитися з нею про ціну. Обслуговувати лічильники може ОСББ, управитель чи інша організація. У багатьох містах є місцеві програми, в рамках яких виділяються кошти з бюджетів для того, щоб допомогти ОСББ встановити лічильник на будинок.

Крім того, де є така технічна можливість і доцільність - встановлювати індивідуальні лічильники тепла. За законом, встановлення квартирного лічильника – обов'язок споживачів. Але є нюанс: він встановлюється у випадку, якщо це економічно доцільно та технічно можливо (у будинках в вертикальною системою розводки більш доцільно встановлювати замість лічильників тепла в квартирах - прилади-розподілювачі, але робити це потрібно спільно - тому без ОСББ тут не обійтися). Допомогу для незахищених категорій населення зі встановлення індивідуальних лічильників також надають деякі міста за рахунок бюджетних програм.

Обсяг тепла, який спожив будинок відповідно до показів лічильника, розподіляється між співвласниками. Те, яким чином це відбувається, залежить від моделі договірних відносин з постачальником тепла (виконавцем послуг з теплопостачання).
Розподіляти обсяг та формувати платіжку за опалення може постачальник послуги, управитель будинку чи ОСББ.
Знімати показники загальнобудинкового лічильника буде виконавець послуги з теплопостачання (постачальник тепла) або визначена власниками інша особа у присутності споживача або його представника (ОСББ). Якщо працює система дистанційного зняття показів, то присутність споживача або його представника не обов'язкова. Але при цьому ви маєте право самостійно ознайомитися з показами через відповідний інтерфейс на лічильнику або через електронну систему обліку розрахунків. Якщо це передбачено договором з постачальником, знімати покази лічильника може споживач, представник ОСББ чи управитель. У такому випадку виконавець послуги має право проводити контрольні знаття показів у присутності споживача.
Знімати покази індивідуальних лічильників та розподілювачів тепла мають самі споживачі.

Як уже зазначалося, сьогодні практично усі споживачі у складі тарифу на централізоване опалення сплачують за встановлення та повірку будинкових лічильників. При чому, ця плата нараховується однаково для всіх. Вона буде вилучена з тарифу. В результаті сам тариф зменшиться. І співвласники, які встановили будинкові лічильники за власні гроші, тепер не будуть змушені платити у складі загального тарифу за встановлення лічильників у інших будинках.
З іншого боку, у платіжці за тепло чи за управління багатоквартирним будинком (залежно івд обраної моделі договірних відносин) з'явиться додаткова графа - плата за абоненське обслуговування Вона передбчачає витрати на встановлення/заміну, повірку та обслуговування загальнобудинковх лічильників тепла. Але додатковий рядок не означає додаткової плати. Навпаки. І він буде різним для кожного будинку. Сплата внесків розстрочується на п'ять років або на інший строк за згодою сторін.
Якщо виконавець послуги з теплопостачання не є оператором зовнішніх теплових мереж, він зобов'язаний перераховувати сплачені споживачами внески на обслуговування та заміну будинкового лічильника оператору мереж.
У платіжці також повинна зазначатися інша важлива інформація:

Згідно із українcьким законодавством, теплоносій повинен подаватися безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Таким чином, послуга з теплопостачання повинна бути безперервною, крім перерв на ремонтні та профілактичні роботи, міжопалювальний період та ліквідацію наслідків аварії.
Але, зважаючи на жахливий стан мереж теплопостачання та зношеність обладнання, в тому числі і внутрішньобудинкових мереж, дуже часто мешканцям доводиться довго очікувати подачі тепла в квартири на початку опалювального сезону або навіть мерзнути посеред зими через аварії.

У разі ненадання послуг або надання їх не в повному обсязі, зниження якості, зокрема відхилення їх кількісних і якісних показників від нормативних, виконавець зобов'язаний протягом місяця, що настає за розрахунковим, провести перерахунок розміру плати за фактично надані послуги, зменшивши розмір плати.
У випадку планової перерви, виконавець зобов'язаний повідомити про неї споживача у зручний спосіб не пізніш як за 10 робочих днів. При цьому необхіднозазначити причину та строк перерви в наданні послуг. Плата за послуги за час таких перерв не нараховується.

Якщо послуга теплопостачання надана не належної якості або не в повному обсязі, споживач має право викликати представника виконавця для перевірки кількості та/або якості послуги.

Якщо представник виконавця комунальної послуги прибув не вчасно або необґрунтовано відмовися підписати акт-претензію, то такий акт підписується споживачем, а також не менш як двома споживачами -сусідами. Він надсилається виконавцю комунальної послуги рекомендованим листом.

На сьогодні, де-юре, відповідає за якість послуг виконавець - теплопостачальна організація. Насправді ж ситуація набагато цікавіша.
Де-факто, постачальник тепла не може прямо впливати на температуру у приміщенні: вікна та двері відчиняє споживач, внутрішньобудинкові мережі обслуговують співвласники через ОСББ чи ЖЕК. Знову ж таки, саме ви вирішуєте, утеплювати помешкання або будинок, чи ні.
Тариф на послугу централізованого опалення вищий приблизно на 0,5 % (3,5-6 грн/Гкал залежно від підприємства, які витрачаються на утримання абонентської служби) від тарифу на теплову енергію, яка ввійшла в багатоквартирний будинок. Різниця – це оплата роботи виконавця послуги у будинку.

Але що саме він зробив, крім того, що роздрукував і надіслав платіжку? Усе найважливіше вже зроблено у процесі виробництва теплової енергії (біля 95% від загального тарифу) та її транспортування (біля 4% від загального тарифу). Решта 1 % - це постачання теплової енергії та надання самої послуги. Чим достеменно відрізняється постачання від надання послуги - сказати важко. Адже до складу витрат на постачання входить оплата праці працівників сфери постачання, матеріали та обладнання, інші витрати, амортизаційні відрахування, а в надання послуги - оплата праці та інші витрати для забезпечення роботи абонентської служби. У підсумку, зрозуміти що саме буде зроблено у вашому конкретному будинку за рахунок 0,7-1% від плати за тепло - майже неможливо (крім того, що буде виставлено платіжки).

З червня 2017 року у мешканців багатоквартирних будинків буде набагато більший вибір, яким чином забезпечити себе теплом і хто буде відповідати за його якість.
В опалювальному сезоні 2018/2019 ціна одиниці тепла буде однаковою, як на шляху до будинку, так і при розподіленні між співвласниками. Якщо ж будинок потребуватиме додаткових витрат – вони оплачуватимуться споживачами окремо. Це дозволить забрати з тарифу на опалення додаткові складові, а відтак зробити його прозорішим, до того ж приблизно на 1% меншим від сьогоднішнього. Додаткові витрати для кожного будинку будуть різними. Зокрема, вартість обслуговування внутрішньобудинкових мереж теплопостачання повністю залежить від їх стану.

Відповідно до нового закону, у споживачів буде три основних варіанти договорів у сфері постачання тепла: індивідуальний, колективний та договір з ОСББ як з колективним споживачем. При цьому кожна з моделей передбачає різну відповідальність та систему оплати. Важливо, що прийняти рішення в багатоквартирному будинку потрібно спільно - або зборами співвласників (рішення буде прийнято, якщо за нього проголосує більше 50 відсотків власників площі будинку), або загальними збрами ОСББ.
На те, щоб обрати модель договірних відносин, співвласники багатоквартирного будинку мають один рік від моменту, коли закон набув чинності (тобто, до 10 грудня 2018 р.). Звісно, за потреби, ви потім можете змінити модель відносин та перезаключити договір.
Що буде з будинками, яким на визначення типу договору буде недостатньо одного року? Закон передбачає «модель за замовчуванням»: це індивідуальні договори, але з певними нюансами. Фактично, «підтип» індивідуального договору.
Давайте розглянемо особливості кожної моделі договірних відносин з постачальником тепла - виконавцем послуг.

Індивідуальний договір

Ця модель передбачає, що кожний співвласник багатоквартирного будинку самостійно укладає договір з виконавцем комунальної послуги з теплопостачання.
Кошти, які платить споживач, напряму перераховуються виконавцю послуги. При цьому він забезпечує друк квитанцій, приймання платежів, опрацьовує скарги та позови. Але найголовніше – відповідає за те, щоб споживач отримав якісну послугу (т.зв. відповідальність «до батареї»). Крім того, питання обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання також покладається на виконавця.

Колективний договір

За такої моделі договір з виконавцем послуги теплопостачання укладає уповноважена на це особа від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку.
Уповноваженим може бути будь-хто, кого виберуть на зборах співвласників багатоквартирного будинку або на загальних зборах ОСББ: один зі співвласників, управитель будинку, правління ОСББ чи інша фізична або юридична особа.
Уповноважена співвласниками особа збирає платежі та перераховує гроші виконавцеві послуги. Саме вона формує платіжки та слідкує за тим, щоб усі співвласники вчасно їх оплачували. Для цього відкривається окремий поточний банківський рахунок із спеціальним режимом використання, кошти на якому – власність співвласників багатоквартирного будинку.
У випадку заборгованості оплати за тепло виконавець послуги звертається до конкретного споживача-боржника із позовом напряму.

Договір із колективним споживачем

Третя модель передбачає укладання договору між виконавцем послуги теплопостачання та ОСББ як юридичною особою від власного імені.
Такий варіант дуже схожий на колективний. Але є нюанс: відповідальність за борги. Якщо договір укладається з ОСББ як юридичною особою, то виконавець вже не може звертатися із позовною заявою до конкретного співвласника-неплатника. А усі питання щодо відносин між об'єднанням і співвласниками регулюють Статут ОСББ та рішення органів правління.

Вибір моделі взаємовідносин із постачальником тепла – за співвласниками багатоквартирного будинку.
Усі перелічені варіанти мають свої переваги та недоліки. Аби не помилитися, співвласникам слід добре зважити усі «за» та «проти» конкретно для їхнього будинку. На це впливатиме і кількість квартир, і наявність ОСББ, і стан внутрішньобудинкових мереж, і кількість «злісних» неплатників.
Варіант колективного договору буде перспективним рішення за умови конкуренції між управителями. Крім того, цей варіант підходить для ОСББ. Його також можна вважати і найкращим з погляду формування платіжки, та й боржниками монополіст займатиметься самостійно.
Якщо ж у вашому будинку багато неплатників, то найвразливіший варіант – колективний споживач: фактично за умов такого договору відповідальність за стягнення боргу лягає на сусідів.

Жоден зі споживачів не може "проголосувати" за тарифи теплопостачальників, а лише має право аргументовано оскаржувати їх у ході громадських слухань. Однак в Україні цей механізм наразі працює, м'яко кажучи, без значного впливу на тарифи. Проте є інша можливість значно зменшувати суми у своїх платіжках за тепло - проводити енергоефективні заходи, або простіше кажучи - ремонт у своєму будинку, результатом якого стане економія тепла або електроенергії.
Це вже роблять чимало як приватних господарств, так і багатоквартирних будинків. На фото нижче - куток спального масиву Львова, що вирізняється від оточуючих будинків, адже в 2016-му радянська забудова повністю перевтілилась. За допомогою курсору Ви можете порівняти будинки до та після термомодернізації.

Мешканцям багатоквартирних будинків нині доступно 2 ключових метода співфінансування енергоефективних заходів - це державна та місцева програми підтримки енергоефективності, в основі яких лежить механізм так званих "теплих кредитів". ОСББ бере кредит у одному з державних банків на енергоефективне обладнання або матеріали з переліку, затверженого Держенергоефективності (для державної програми), а його частину виплачує держава (від 40 до 70%, але з певними обмеженнями щодо верхніх меж). Місцеві програми можуть передбачати виплату або відсотків по кредиту, або ж частини тіла кредиту. Однак часом вони складають основу співфінансування, значну перевищуючи очікуваний внесок від співвласників, як-от київська програма "70 / 30".

В Україні також прийнято Закон "Про фонд енергоефективності", який передбачає створення спеціалізованого Фонду, діяльність якого буде направлена на співфінансування якраз заходів у багатовартирних будинках, тоді як "теплі кредити" мають бути спрямовані на фізичних осіб. Однак досі не прийнято усієї "підзаконки", необхідної для діяльності Фонду енергоефективності, тож він наразі лишається поки суто гіпотетичним інструментом.

Однак залучити достатньо коштів на енергоефективні заходи - це лише частина проблеми. Інша її частина - організувати проведення енергоефективних заходів так, щоб отримати від них максимальний ефект - для підвищення комфорту та зменшення рахунків за тепло та електроенергію в платіжці кожного співвласника багатоквартирного будинку.

Але є в багатоквартирних та приватних будинках і спільні фактори, які шкодять або - навпаки - сприяють заощадженню тепла. Для того, аби не витрачати тепло даремно - варто слідкувати за вентиляцією та замінити вікна на справді енергоефективні. А для тих, хто справді вважає, що комфортом іноді можна й поступитися задля економії, варто звернути увагу на температурний режим у своєму житлі.